пʼятниця, 10 червня 2016 р.

Памятаймо



                                                                    1932 - 1933



Чорна сповідь моєї Вітчизни
І іі затамований гнів

четвер, 9 червня 2016 р.

Квіточка-кульбабка

                            Ура !!!        К А Н І К У Л И !!!

                    Канікули, канікули весела пора, 
                    Найкращий відпочинок для школяра.

Літній відпочинок для школярів розпочався із шкільного табору, щоб  діти не тільки добре відпочили, але й навчилися багато нового та цікавого. Для цього керівники гуртків Великомостівського ЦДЮТ запропонували провести майстер-клас по виготовлені   незвичної квіточки-кульбабки. Майстер-клас проводився англійською мовою, так, як цього року шкільний табір англомовний. Чи вдався наш задум? Все це можна побачити на чудових фото...

вівторок, 31 травня 2016 р.


   

     Чудовий місяць травень підходить до кінця. І що ж ми святкували та згадували у травні 2016 року?

1 травня - великий день для всіх християн     -    Великдень!!!
3 травня - всесвітній день свободи преси.
3 травня - день сонця. Сонце - це найближча зірка до Землі. 
7 травня - день міста Львів. Львів є однією з найпрекрасніших     історичних і культурних перлин серед міст України!!!
8 травня - день Матері, ми від усієї душі вітаємо дорогих        наших матусь із святом!!!
15 травня - звітний концерт Великомостівського ЦДЮТ.    Дякуємо усім хто виступав, організував, співпрацював, та  вдячно аплодував. 
 19 травня - день Української  Вишиванки!!! Своя сорочка ближче до тіла, особливо коли вона - вишивана.
26 травня - випускний у студії "Дивосвіт". Дорогі наші вихованці, дякуємо, що ви у нас були і є.
27 травня - останній дзвоник для одних, а для всіх інших --------------КАНІКУЛИ !!!!!!!!!!!!!!!!!
Вітаємо усіх травневих іменинників та уродинників. З днем народженням усіх вітаємо!!!
 Дякуємо травню за насичені та активні дні.

субота, 19 березня 2016 р.





         о





                               Веснонька-весна усім радість принесла.

Усім велике вітання і привіт!!! Сьогодні чудовий весняний день, чудо-день. Зранку сніг, вітер -

справжня зима, а за годину сонечко та лагідний вітерець.  До теплого сонечка потягнулися не

тільки ранні весняні квіточки, але й вербові "котики" зацвіли на радість бджолам ...

А ще прилетіли лелеки з привітом із далеких країв, принесли весну на своїх крилах, та радість

від зустрічі із рідною домівкою-гніздом. І ми привітаймо один одного, радіймо кожному

дню та побажаймо кожному радості і добра.    

четвер, 10 березня 2016 р.

       

                                 Справжній син України


                     Найвидатніший український поет, слава української літератури Тарас Григорович Шевченко – справжній син своєї Батьківщини. Він надзвичайно любив свою рідну Україну, усе життя мріяв про її свободу та незалежність, усіма силами прагнув внести свій вклад у справу боротьби за її свободу.
Кожного дня ми ставимо собi питання: для чого я живу, який слiд залишиться пiсля мене? Хтось мрiє про славу i почестi, а iнший хоче спокiйного життя та тихоï старостi. Цiкаво, чи думав Тарас Шевченко, що стане своєрiдним символом украïнськоï нацiï, залишиться у пам'ятi нащадкiв бiльше нiж поетом - втiленням гiдностi, духу, совiстi? Напевно, нi. Просто жив, просто боровся, просто говорив те, про що думав, не зраджував iнших i, що головне, самого себе.Тому через його твори у нас формується свiтосприймання загальнолюдських цiнностей, бо центральнi образи поезiй - любов, iстина, воля, добро, батькiвщина. 

Шевченкові не було байдуже до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, - все це для того, щоб наголосити: 

                        Та не однаково мені,
                        Як Україну злії люде
                        Присплять, лукаві, і в огні
                        Її, окраденую збудять...




субота, 20 лютого 2016 р.

Герої "Небесної сотні"


Сьогодні, 20 січня 2016р., о.18 годині, згуртуймося разом на площі Незалежності на віче-реквієм на вечір-пам'яті, щоб із запаленими свічками помянути Великих Українців, які любили Бога і Україну понад усе. Герої "Небесної сотні" загинули за правду, за перемогу, за майбутнє рідної землі.
Помолімося за усіх, хто віддав своє життя за волю та незалежність України, та попросімо у Господа Бога закінчення війни, а для нас мудрості та сили.
Слава Україні!!! Героям Слава!!! 

середа, 27 січня 2016 р.

Конкурс "Крила надії"

Добро повертається добром
                     Колись я був «нормальною» людиною: ходив до школи,  інколи бешкетував, доволі мав часу на різні розваги і забави. І ось, одного дня, коли моя мама пішла працювати у Центр дитячої та юнацької творчості , моє життя перетворилось на якісь «страшні пекельні муки». Виявляється  я уже не тільки  син, а ще й гуртківець. Мене заставляли, під великим тиском, відвідувати різні гуртки:  і танцювальний, і краєзнавчий, і  фотожурналістів та клуб «Біля мосту», (про останній я  і хочу розповісти). З приходом у гурток, у мене почалося «нестерпне» життя вічно зайнятої людини.
Мушу сказати на той час, був  сором’язливим  хлопцем, говорив дуже тихо,   не рвався в організатори свят в школі, одним словом – сидів тихенько. Та тепер, після занять у гуртках, я добре  знаю, про всі звичаї і традиції українського народу, на сцені  можу переконливо зіграти  запропоновані ролі, непогано танцюю і навіт воджу дружбу з дівчатами. Що ж, з висоти прожитих  літ,  можу ствердно сказати: я думаю, мені це знадобиться у житті.
         Хочу  розповісти  про  наш цьогорічний вертеп.  Все починалося страшно, довго і лячно. По кілька разів ми переписували сценарій, потім, під час репетицій, ще багато чого міняли. Та це були тільки квіточки, ягідки почалися після того, як ми взялися готувати костюми.  
Йой, що тоді почалося: тому не до вподоби штани, а та, виглядає, як капуста в пір’ях, а тому не подобається перука із двома косичками, та найскладніше було із «шапкою» для Ірода - то моя роль, (розміром вона була з половину мого зросту, ще й червона) та  якось все скінчилося мирно, костюми пошили, ролі вивчили. І пішли ми по хатах вітати людей із Різдвом Христовим, та показувати  різдвяне дійство.
Так от, коли люди відкривали нам двері, спочатку дуже довго сміялися крізь сльози, а вже потім запрошували колядувати. На початках ми трошки ніяковіли, але вдячність людей піднесла наш бойовий дух  і ми вже веселіше та впевненіше крокували від хати  до хати з нашим кумедним вертепом.
Та найбільше вражень у мене про поїздку у «Дім для людей похилого віку»,  що у нашому місті.  Спочатку, ми довго радилися і думали, чого нам туди їхати - грошей не заплатять, та  і чи зрозуміють наш  осучаснений сценарій, та все ж таки вирішили поїхати,  згадали вислів : « Поділись добром  зі світом, не за за щось а просто так», нехай  у  них теж буде свято, і не пошкодували. І ось що я вам ще скажу -  мешканці цього (спеціального, специфічного) закладу, найбільш вдячні глядачі, з усіх тих, де ми раніше виступали. Людей зібрався не повний зал,  ми  навіть розхвилювалися , але із першої коляди, із перших віншувань  побачили, що на нас чекали і раді  бачити. Глядачі  нас так тепло зустрічали, що ми навіть розгубилися. Незважаючи на різні помилки -  десь забули, чи не так заспівали,  нам  аплодували, як найбільшим артистам.

Після поїздки  я зрозумів: як на мене, герой - це та людина, яка покинута родичами та знайомими у цьому «домі», не втратила зміст життя та почуття гідності. Вміє дивуватися життю, радіти  і бачити в усьому прекрасне. Не піддаватися різним труднощам, допомогти  самому собі, та ще й підтримати інших, таких самих, як і вона, обділених людей. Добро повертається добром.